Кропивницький знову у жалобі. Вчора, 26 листопада, містяни провели в останню путь трьох Героїв-земляків, які віддали власне життя за свободу і незалежність рідної землі. Свій останні прихисток на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного цвинтаря у Кропивницькому знайшли молодший сержант Андрій Грім, солдат Сергій Федорченко та головний сержант Андрій Бірзул. Повідомляє ТРИБУНА з посиланням на сайт Кропивницької міської ради.
Український народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії, платить за свою свободу кров’ю кращих синів і доньок. Ціною власного життя вони виборюють цілісність і незалежність України.
Андрій Грім народився 07 вересня 1970 року у Кропивницькому. Дитинство провів в селі Бокове Долинського району Кіровоградської області, навчався в місцевій загальноосвітній школі.
У 1981 році родина переїхала до Кропивницького. Продовжив навчання Андрій у загальноосвітній школі № 21,нині «Козацька гімназія». Після восьмого класу, у 1985 році, вступив до Кіровоградського машинобудівельного технікуму, тепер Кропивницький інженерний коледж, який закінчив у 1989 році за спеціальністю «Металообробні верстати і автоматичні лінії». Із 1989 по 1991 рік пройшов військову строкову службу.
Свою трудову діяльність розпочав на заводі «Гідросила», довгий час працював на підприємстві «Поліграфія» та більше 10 років у сфері будівництва.
Із 2018 року Андрій Грім працював в комунальному підприємстві «Теплоенергетик» в підрозділі воєнізованої охорони.
Від лютого 2023 року приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Служив командиром відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій.
Молодший сержант Андрій Грім загинув 19 листопада 2024 року в районі населеного пункту Уди Харківської області, під час виконання заходів із забезпечення оборони України, захисту населення і інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В пам’яті рідних, близьких, друзів Андрій назавжди залишиться щирою, відкритою людиною з гарним почуттям гумору. Він дуже любив читати, захоплювався риболовлею, мав багато друзів. Був люблячим, турботливим чоловіком та батьком, опорою і підтримкою для родини, вірним другом та побратимом. Завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував.
Без рідної людини залишилися дружина та донька захисника.
Сергій Федорченко народився 11 лютого 1979 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 29, нині Новомиколаївська гімназія, а потім – завершив шкільні роки у старших класах школи №3, тепер Гімназія імені Олени Журливої.
По закінченню школи Сергій продовжив навчання в професійно-технічному училищі № 18, тепер Кропивницький професійний ліцей сфери послуг і торгівлі, де здобув професію продавця. Однак прагнення до більшого та жага до пригод привели його до служби на флоті. Строкову службу пройшов в Військово-Морських Силах Збройних Сил України.
Після служби переїхав до Києва, де працював промисловим альпіністом. Робота на висоті вимагала неабиякої мужності та відповідальності, що були йому притаманні.
Як справжній чоловік і батько Сергій Володимирович взяв на себе відповідальність самостійно виховувати двох своїх дітей. Попри всі труднощі, він віддавав дітям свою любов, час і турботу, поєднуючи роль годувальника, наставника і друга. Його життя було сповнене напруженої праці, але він ніколи не жалівся, знаходячи сили рухатися вперед заради них.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій Федорченко не залишився осторонь, відчуваючи свій обов’язок перед батьківщиною і майбутнім своїх дітей. У квітні 2022 року, він за контрактом приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді кулеметника механізованого батальйону. Був нагороджений відзнакою командира 65-ої окремої мотопіхотної бригади «Козацький Хрест – За бойові заслуги». Мав статус ветерана війни.
Солдат Сергій Федорченко загинув 22 жовтня 2024 року стримуючи російських агресорів в районі населеного пункту Новоданилівка Запорізької області.
Мужній воїн, надійним побратим, щирий друг, чудовий батько, син та брат, відповідальна, працьовита, добра та порядна людина. Саме таким залишиться Сергій Володимирович в пам’яті, у серцях всіх, хто його знав.
У невимовній скорботі залишились мама, сестра, син 10 років та 8-ми річна донька захисника.
Андрій Бірзул народився 16 серпня 1987 року в селищі Компаніївка Кіровоградської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу.
Стати військовим було його мрією і свідомим рішенням. Після проходження строкової служби в лавах Збройних Сил України Андрій Бірзул підписав контракт. Із 2007 по 2010 рік служив у 3-му окремому полку спеціального призначення в місті Кропивницькому, де і проживав з родиною.
Із 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій. Після звільнення працював в охоронній службі в супермаркеті «АТБ».
Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, Андрій Бірзул вирішив добровільно стати на захист країни та свого народу.
Від 02 березня 2022 року по липень 2023 року проходив службу в Кропивницькому міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, потім був переведений до бойової частини. Воював у складі окремої піхотної бригади, служив на посаді головного сержанта піхотної роти. Воював на найгарячіших напрямках.
Головний сержант Андрій Бірзул прийняв свій останній бій 15 листопада 2024 року біля населеного пункту Красний Хутір Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Андрій Бірзул був справжнім професійним відданим воїном. Всі знали його як рішучу, сміливу, і в той же час дуже добру, життєрадісну, усміхнену людину. Він мав багато планів на майбутнє, захоплювався риболовлею. Безмежно любив свою родину, своїх дітей та мріяв про ще одну донечку.
У загиблого залишилися батьки, сестра, дружина та двоє дітей: син 12 років і маленька донечка 3 років.
Нехай у наших серцях палає свічка пам’яті, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю.
Схилимо голови і вшануймо пам’ять наших героїв-захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам’ять!